Громада храму Св. Архистратига Михаїла була заснована у 1995 році і її першим настоятелем був прот. Тарас Телепчук. З 1995 року по 2005 рік богослужіння звершувались у пристосованому приміщенні, колишнього панського маєтку, який пізніше використовувався, як клуб і як спортзал, так як в маєтку була розташована школа. Перші роки заснування храму були важкими, так як не було нічого, щоб звершувати богослужіння. Помалу сформовувалась громада, згуртовувались навколо священика парафіяни, які і стали тими першими, які взяли на себе відповідальність за життя православної громади. Дійсно було надзвичайно важко все це організувати, бо десятки років безбожницького життя, вдалися у знаки, люди відійшли від Бога і не знали, як до Нього прийти знову. Але промисел Божий завжди сильніший за безбожницьке життя і тому в селі і виникла громада, яка потихеньку зростала і міцніла. Нажаль вже багатьох тих, хто був на початку створення громади і її розбудови немає серед живих, але ми віримо, що Господь не забуде за їхні добрі справи.

   11 листопада 2001 року настоятелем Храму назначили молодого, ще тільки після семінарії священика Ярослава Мацюка, який перейняв досвід свого попередника і почав також активно займатись життям парафії. І ось, поговоривши із прихожанами було вирішено починати будівництво храму, бо негоже було, щоб у такому великому селі тай не було храму. Багато, хто із жителів села, так із прихожан храму не вірили у здійснення цієї великої і здавалось на перший погляд нездійсненої мрії, але Господь керував молодим священиком і той стояв на засадах будівництва храму.

   Все починалось дуже просто і звично, як для початку будівництва храму. Маючи в руках типовий проект храму і в церковній касі неповних 1000 грн. розпочали будівництво Місце вибрали в центрі селa перед панським маєтком в якому була розташована церква. Зробили розбивку, викопали котлаван і почали розбивати підмурок старого приміщення, звідки брали камінь. На початку було дуже важко, тому що робили щось, практично не маючи нічого. Будівництво розпочалося 30 червня 2003 року це був понеділок. Довго стояв розкопаний котлаван, вже і заріс і почав сам по собі засипатися. Багато, хто із "доброзичливців" говорили, що нічого з цього не буде, хай закопують цей котлаван і на тому буде все з їхнього будівництва. Але парафіяни, а особливо священик вірили в те, що з Божою допомогою подолаються всі труднощі і будівництво продовжиться. За літо помаленьку звезли каміння з колишнього колгоспного кар'єру і вже на пізню осінь вийшли "із землі на нуль". Потім зробили підмурок із блоків і вже на храмове свято освятили підмурок, заклавши у вівтарній частині храму капсулу. На слідуючий рік вимурували стіни майбутнього храму, а ще через рік накрили, поштукатурили всередині, вставили вікна і двері, підбили потолок, зробили стяжку і іконостас і на храмове свято 20 листопада 2005 року разом із владикою Геронтієм і духовенством благочиння відслужили першу Літургію. Люди не могли стримувати своїх сліз і дякували Богові за Його ласку і милосердя. Далі потихеньку, по - маленьку оздоблювали свій храм, поштукатурили його ззовні, зробили до кінця іконостас, звершили художні розписи храму, помалювали храм ззовні, зробили опалення. Не все це було так просто, як воно розповідається. Скільки пішло переживань, скільки було недоспаних ночей, але все це ми подолали разом із підтримкою Божою і парафіян. Багатьох вже немає серед живих, котрі невтомно трудились на будівництві, котрі вносили свої лепти і свою працю, щоб сьогодні цей храм процвітав і в ньому кожен міг би знайти своє спасіння душі. Вічная пам'ять тим, котрі вже відійшли у вічне життя, і многая і благая літа тим, котрі трудяться і вносять свої труди і жертви у вдосконалення нашого храму.